Комунальний заклад "Середня загальноосвітня школа №4 м. Покров Дніпропетровської області"

Навчить дитину орієнтуватися в часі й не вантажте її новою інформацією. От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні деньки підготувати дитину до нового кроку.

1. Не перевантажуйте новою інформацією.

За час, що залишився, ніяких «хвостів» не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порішати нескладні приклади можна, але все це повинне відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи «матеріал», намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку».

2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

3. Не наголошуйте на оцінках

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки — важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

4. Не лякайте школою

У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

5. Грайте в школу

1. Не порівнюйте дитину з оточенням.

2. Довіряйте дитині.

3. Частіше хвалите його, але так, щоб він знав, за що.

4. Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте в усім прикладом дитині.

5. Не пред’являйте до дитини завищених вимог.

6. Будьте послідовні у вихованні дитини. Не забороняйте без всяких причин того, що дозволяли раніше.

7. Намагайтеся робити дитині менше зауважень.

8. Використайте покарання лише в крайніх випадках.

9. Не принижуйте дитину, караючи його.

10. Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для нього дорослих людей.

11. Допоможіть дитині знайти справу до душі.

У житті кожної людини вибір професії та місця роботи – серйозний та відповідальний крок. Від цього вибору залежатиме багато – власне благополуччя та добробут сім'ї, можливості реалізації інтересів, перспективи творчого зростання, нові дружні й ділові контакти. Особливо гостро проблема професійного самовизначення стоїть перед старшокласниками, коли формуються їх орієнтири на майбутнє. Саме на цьому життєвому етапі молодь потребує підтримки і кваліфікованої допомоги фахівців, яку їй можуть надати й у бібліотеці.

Вибір майбутньої професії випускники роблять на підставі інформації отриманої з різноманітних джерел, рівня своїх знань з профілюючих предметів та власних природних здібностей.

Вибір професії – це процес, що складається з низки етапів, тривалість якого залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Він ускладнюється, що нині існують тисячі різноманітних професій, при цьому приблизно щороку з'являються сотні нових і зникають десятки старих. Існують певні традиції та особливості у виборі тієї чи іншої професії.

Кожному громадянину нашої країни надано право на вибір професії. Проте це право, як показує практика, інколи дуже важко реалізувати – не вистачає знань про самі професії, тих вимог, які вони пред'являють до особистості працюючого, і умінь оцінити власні здібності, виявити свої інтереси та схильності.

Основні критерії і показники ефективності профорієнтаційної роботи:

– достатня інформація про професію й шляхи її здобуття. Без чіткого уявлення про зміст і умови праці в обраній професії підліток не зможе зробити обґрунтованого вибору. Показником достатності інформації в цьому разі є чітке уявлення про вимоги професії до людини, конкретне місце її здобуття, потреб суспільства в цих фахівцях;

– потреба в обґрунтованому виборі професії. Показники сформованості потреби в обґрунтованому професійному виборі – це активність, яку самостійно проявляє підліток з одержання необхідної інформації про ту або іншу професію, бажання (не обов’язково реалізоване, але виявлене) випробувати свої сили у конкретних сферах діяльності, самостійне складання свого професійного плану;

– упевненість старшокласників в соціальній значущості праці, тобто сформоване ставлення до неї як до життєвої цінності. За даними досліджень життєвих цінностей учнів 8-11 класів ставлення до праці, як до життєвої цінності, залежить від потреби в обґрунтованому виборі професії;

– ступінь самопізнання старшокласника. Від того, наскільки глибоко він зможе вивчити свої професійно важливі якості, значною мірою залежатиме обґрунтованість його вибору.

СВІТ ПРОФЕСІЙ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОФЕСІЙ

Професія – від латинського „оголошую свою справу”. Професія визначається характером продукту, який виготовляється, засобами і специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства.

Спеціальність – це підвид професії, який зумовлюється подальшим розподілом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; педагог – професія, а викладач-математик – спеціальність; слюсар – професія, слюсар-складальник – спеціальність. Кваліфікація – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, яка виконується.

Тип професії вказує на те, з чим людині доводиться мати справу в процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори або природа.

Клас професій свідчить про ступінь складності і потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим.

Алгоритм професійного самовизначення

Ø Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є прагнення, існують принципові можливості їхнього успішного освоєння й працевлаштування.

Ø Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.

Ø Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.

Ø Скласти список істотних можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока зарплата тощо) і проаналізувати його щодо своєї мети, очікувань, мрій.

Ø Визначити фізичні й психологічні риси, необхідні для кожної з професій.

Ø Звернутися до психолога із проханням визначити, діагностувати інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, мислення тощо.

Ø Прислухатися до своїх почуттів, інтуіції.

Ø „Приміряти” до себе кожну із професій. Зіставити, зважити всі „плюси” і „мінуси”.

Ø Зробити вибір.

Ø Упевнено йти до мети.

Здоров’я та його складові

У Статуті Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров’я зазначено, що

«Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

До сферифізичного здоров’явключають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сферипсихічного здоров’явідносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’язалежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’япов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров’ї людини.

Рівновага людинизнавколишнім світом– це насамперед її ком­фортне самопочуття в ньому. Такий стан передбачає сприятливе по­єднання як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-ви­робничі відносини) умов життя.

Внутрішня рівновага організму людини– це збалансована робота всіх його функціональних систем: серцево-судинної, дихальної, нерво­вої, гуморальної та ін. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.

Духовний аспект здоров‘явизначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума у спілкуванні з іншими людьми. Невід’ємною час­тиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я– це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційно­го комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’япередбачає оптимальне, тобто без іс­тотних відхилень функціонування всіх систем організму людини (сер­цево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття «фізич­не здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності. Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини й суспільства.

Що впливає на здоров’я ?

"Я — ЛІДЕР"

“Якби всі ми робили те, на що здатні, то б самі здивувалися власним можливостям” Томаш Едісон

Здатність до лідерства людина не отримує від народження. Цього, як і багато чого іншого, доводиться вчитися впродовж усього життя. Лідер—-це не тільки та людина, яка може очолювати великі групи людей, а й переможець у спортивних змаганнях, успішний учень у школі, призер олімпіад, кмітливий приятель, з яким завжди хочеться спілкуватися.

Існує близько 130 визначень поняття “лідер”. У найбільшому тлумаченні “лідер” - це людина, яка бере на себе функції управління, домінування, посідає провідне місце в ієрархії групи та здатна впливати на цю групу більше, ніж будь-хто інший.

Риси лідера:

• вольовий, здатний долати перешкоди на шляху до мети;
• наполегливий, вміє розсудливо ризикувати;
• терплячий (готовий довго і добре виконувати одноманітну, нецікаву роботу);
• психічно стійкий, не дає себе захопити нереальними пропозиціями;
• добре пристосовується до нових умов та вимог;
• самокритичний, тверезо оцінює не тільки свої успіхи, а й невдачі;
• вимогливий до себе та інших;
• надійний, тримає слово, на нього можна покластися;
• чутливий до нового, схильний розв'язувати нетрадиційні завдання оригінальними способами;
• стресостійкий, не втрачає самовладання і працездатності в ектремальних ситуаціях, брати відповідальність на себе;
• здатний змінювати стиль поведінки залежно від умов, може і вимагати, і підбадьорювати.

Вольові якості людини:

• самостійність;
• мужність;
• впертість;
• дисциплінованість;
• сміливість;
• цілеспрямованість;
• рішучість;
• наполегливість

Малюнковий тест: “Три тварини”

Пропоную Вам намалювати трьох тварин. Під кожним малюнком тварини треба написати по три властивості (риси, якості характеру), які притаманні їй.

Ключ до тесту:

Перша тварина — це те, як ви бачите сам себе, з чим асоціюєте;

Друга — яким бачать вас інші люди, які вас оточують;

Третя — показує те, яким ви є насправді, з цієї точки зору, це є об'єктивна характеристика.

Висновок: цей коротенький експрес-тест приблизно показує, як сприймається особистість. Людина бачить себе з одного боку, соціальне середовище, люди, що оточують — з іншого. А насправді ми можемо бути зовсім не такими, якими себе уявляємо чи нас сприймають оточуючі. Часом, ми не можемо зрозуміти власних вчинків, бажань, думок. Не завжди з упевненістю можемо сказати, як саме відреагуємо на ту чи іншу життєву ситуацію, які почуття у нас з'являться тощо.

Лідер - це той, хто допомагає іншим зробити набагато більше, ніж вони коли-небудь вважати можливим. Лідерство допомагає розблокувати потенціал решти, будь то індивідуальні можливості або організації. Він не розповідає іншим, що робити, але надихає людей, дозволяєїм побачити те, на що вони здатні, а потім допомагає туди “дістатися”.

Лідер завжди бачить чітку картину кінцевої мети, тому завжди знає, куди йти.

Конвенція ООН «Про права дитини»

Дитинство – період життя людини, коли формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє малюку почуватися повноцінним членом суспільства.

Діти – це особлива соціально-демографічна група населення з віковими обмеженнями від народження до 18 років, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може відстоювати і захищати їх перед суспільством. Унаслідок цього сьогодні досить гостро постає проблема захисту дітей та їхніх прав.

Стаття 2. Всі діти є рівними у своїх правах.Всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження – рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Стаття 3. Всі діти мають право на любов та піклування. Усі дії щодо дитини повинні виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.

Стаття 6.Невід’ємне право дитини на життя. Всі діти мають невід’ємне право дитини на життя. Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків. Кожна держава повинна забезпечувати проживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.

Стаття 7.Право дитини на ім’я та громадянство.Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статті 12-13.Всі діти мають право вільно висловлювати свою думку. Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятися увага при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини.

Стаття 17.Всі діти мають право на інформацію.Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад, телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел.

Статті 20, 21, 25.Турбота про дітей-сиріт та дітей, які перебувають поза сім’єю.Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім’ї. держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної сім’ї, або до відповідних установ по догляду за дітьми. Усиновлення дитини в іншій країні може розглядатися за умови, коли не існує інших, кращих можливостей для дитини в межах країни.

Стаття 23.Особлива турбота дітям з інвалідністю.Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту та підготовку для повноцінного, гідного життя в умовах, які забезпечують їй максимальну самостійність та нормальну участь у житті суспільства.

Стаття 24.Всі діти мають право на охорону здоров’я.У дітей є право на медичну допомогу. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права.

Стаття 27.Всі діти мають право на належне харчування, житло, одяг.Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов’язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.

Стаття 28.Всі діти мають право на освіту.

Стаття 29.Право дітей на розвиток талантів.Кожна дитина має право на освіту. Держава повинна забезпечити безкоштовну обов’язкову початкову освіту. Держава також має забезпечити доступність середньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини. Освіта має бути спрямована на розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культури та національних цінностей країни, до навколишньої природи.

Стаття 31.Всі діти мають право на відпочинок.Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та розваги, брати участь у розважальних заходах, у культурному житті, а також займатися мистецтвом.

Конфіденційність

Переконайтеся, що обліковий запис вашої дитини в додатку встановлений як приватний, щоб її сторінку могли бачити лише її реальні друзі.

Контент

Важливо говорити зі своєю дитиною про те, що вона публікує в Інтернеті та який контент створює. Нагадуйте їй, що вона не повинна ділитися особистою інформацією, такою як електронна пошта, номер телефону, номер школи чи фотографіями, відео та ін.

Підписники

Якщо обліковий запис у додатку приватний, то відео або зображення можуть бачити лише підписники. Підписники дитини – це переважно друзі та люди, яких вона знає в офлайні. Але іноді діти можуть дозволити незнайомцями слідкувати за їх сторінкою. Поговоріть з дитиною про те, хто може долучатися до її сторінки, і покажіть, як ігнорувати запити від людей, яких вона не знає, або як видалити вже існуючих незнайомих підписників.

Блокування

Покажіть дитині, як повідомити або заблокувати контент, який її турбує або засмучує. Важливо нагадати своїй дитині, що вона може поговорити з вами чи іншими дорослими, яким вона довіряє, про все, що вона бачить в Інтернеті.

Поради батькам щодо запобігання конфліктам і домашньому насильству